Хвороба Паркінсона – це повільно прогресуюче неврологічне захворювання, наслідками якого є поступова втрата людиною певних функцій. Пацієнт може жити довгі роки не здогадуючись про своє захворювання.
Причиною розвитку ХП вважається вибіркова загибель певних нейронів головного мозку, які виділяють нейромедіатор дофамін. Дофамін є відповідальним за рухи та м’язовий тонус. І саме зниження продукції дофаміну порушує так звану дофамінергічну інервацію та викликає появу характерних симптомів ХП. Причини руйнування даних нейронів до кінця не з’ясовані.
Симптоми хвороби Паркінсона
Умовно поділяються на моторні та не моторні прояви
Моторні прояви
Немоторні прояви
Лікування хвороби Паркінсона
Лікування ХП зазвичай починають тоді, коли руховий дефект обмежує функціональні можливості пацієнта в побуті або роботі.
Найбільш ефективним засобом при лукуванні ХП є леводопа (попередник дофаміну). Леводопа зменшує ступінь вираженості або позбавляє від рухових порушень. Проте з часом, потрібна все більша доза препарату для досягнення бажаного ефекту. А це в свою чергу, веде до появи небажаних моторних ускладнень. Тому важливе значення при визначенні початкової терапії є вік пацієнтів. Для лікування пацієнтів молодших 50-70 років, яким необхідно відстрочити появу небажаних ускладнень, терапію починають з інших груп препаратів. І лише в разі їх малої ефективності, додають препарати леводопи. Пацієнтам, які старше 70 років, терапію слід розпочинати з препаратів леводопи. Доза підбирається індивідуально в залежності від стадії захворювання. Завдяки правильно підібраному лікуванню покращується якість життя пацієнта, подовжується період працездатності та самостійності.