Епілепсія – неврологічне захворювання, за якого мозок у певні моменти часу починає надсилати до тіла хаотичні розряди. Проявляється це неконтрольованими судомами (відомі всім епілептичні напади), затьмаренням свідомості, порушеннями психіки. Людина може будь-якої миті втратити контроль над тілом і завдати собі шкоди. З часом змінюється й особистість, характер хворого, погіршуються когнітивні здібності.
Причиною розвитку ХП вважається вибіркова загибель певних нейронів головного мозку, які виділяють нейромедіатор дофамін. Дофамін є відповідальним за рухи та м’язовий тонус. І саме зниження продукції дофаміну порушує так звану дофамінергічну інервацію та викликає появу характерних симптомів ХП. Причини руйнування даних нейронів до кінця не з’ясовані.
Причини
Нейрони мозку безперервно підтримують збалансований електричний фон. Завдяки цьому ми контролюємо рухову активність, реагуємо на подразники, працюємо. Однак іноді у цій гармонійній симфонії відбувається дисонанс, розряди від деяких нейронів поширюються занадто сильно, активують зайві клітини. Одним із проявів такої електричної активності й стають епілептичні напади, що повторюються з різною частотою.
На захворювання страждає кожен 150-й житель планети, причини епілепсії різноманітні:
Вказані чинники здатні спровокувати напад у будь-якому віці. Адже хвороба вражає не лише дорослих.
Симптоми
Крім нападів, хворі часто (але не завжди) відчувають особливі відчуття. Це так звана аура: відблиски в очах, уявні запахи, головний біль. Через кілька хвилин або секунд після настання аури може відбутися напад. Яким він буде, залежить від типу патології.
Класифікація епілепсії, спрощено, поділяє її на дві категорії.
1.Генералізована, коли аномальна електрична активність охоплює великий об’єм нервової тканини.
2.Парціальна, обмежена. Через хаотичні імпульси порушується функція невеликого осередку нейронів.
Залежно від типу патології, будуть різними й ознаки захворювання.
У разі залучення великої кількості нейронів, розвиваються епілептичні напади. Розрізняють кілька їхніх різновидів:
- тоніко-клонічні – людина падає, втрачає свідомість, кінцівки безладно сіпаються;
- клонічні – м’язи кінцівок скорочуються, посмикування не відбувається, свідомість також зникає;
- атонічні – короткочасний параліч, втрата контролю за окремою групою м’язів, хворий залишається у свідомості;
- абсанси – рухові розлади виражені слабо, можуть проявлятися почастішанням дихання, свідомість зберігається;
- тонічні – неконтрольовано скорочується мускулатура однієї кінцівки, руки чи ноги;
- міоклонічні – проявляються розмахуванням рук, ніг, голови.
Найбільш тяжкою формою патології вважається епілепсія, симптоми якої супроводжуються втратою свідомості.
За такого варіанту, аномальна електрична активність обмежується певною ділянкою мозку. Залежно від того, яка зона уражається, відрізняються і симптоми:
- галюцинації, ілюзії;
- поведінкові розлади;
- порушення соціальних функцій;
- мимовільні рухи пальцями, мімічними м’язами;
- сенсорні розлади – гул у вухах, печіння в шкірі, сильні запахи, яких не існує;
- вегетативно-вісцеральні синдроми із нападом голоду або спраги, підвищенням артеріального тиску.
Парціальну (фокальну) епілепсію буває складно помітити. Іноді, під час нападу, людина просто ніби «зависає» на кілька секунд. Може мимоволі цмокати губами, безцільно ходити приміщенням, часом заїкається. Коли повертається до тями, то цих секунд у її пам’яті не існує.
Небезпечні симптоми епілепсії
У багатьох людей епілепсія має минущий характер, напади поодинокі. Проте бувають ситуації, коли виникає потреба в негайній допомозі. Це так званий епілептичний статус, головною ознакою якого є напад, що триває довше 2,5–3 хвилин. Людина перебуває в непритомності, у неї може порушуватися дихальна функція.
Небезпечні також епізоди, коли кілька нападів повторюються один за одним практично без пауз.
За таких випадків потрібна негайна кваліфікована допомога.
Як правило, небезпечні стани виникають у пацієнтів, котрі не пройшли повноцінного обстеження та не отримують лікування.
Лікування
Сучасні протоколи на перше місце ставлять медикаментозне лікування епілепсії. Адже для консервативної терапії існує багато можливостей та препаратів.
Для лікування хвороби застосовуються препарати різних груп із різними активними речовинами:
- протисудомні, антиконвульсанти;
- заспокійливі;
- фенобарбітурати;
- транквілізатори;
- похідні сукциніміду;
- аналоги гамма-аміномасляної кислоти;
- похідні амінокислот.
У разі своєчасного звернення по допомогу, дітей часто вдається повністю позбавити від нападів і, згодом, відмовитися від приймання ліків. У дорослих захворювання найчастіше має хронічний характер, медикаментозне лікування потрібно продовжувати роками.
Хірургічне втручання вважається методом крайнього вибору. Нейрохірурги або видаляють змінене вогнище, яке є джерелом аномальної електричної активності, або встановлюють прилад-стимулятор блукаючого нерва.
За кожного випадку методика підбирається індивідуально. Фахівці клініки намагаються застосовувати монотерапію: підібрати ліки, завдяки яким епіприступи не повторюються.
Профілактика
Багатьом чинникам ризику з розвитку епілепсії можна запобігти.
Для профілактики епіприступів необхідно:
- вагітним жінкам забезпечити здорове виношування, спостерігатись у кваліфікованого гінеколога;
- виключити шкідливі впливи довкілля (токсини, алкоголь);
- захищати голову в разі ризику травмування (заняття спортом, їзда на велосипеді, мотоциклі);
- регулярний check-up стану організму.
Важливо також захистити людину від наслідків нападу. Якщо в пацієнта епілепсія, перша допомога полягає в тому, щоб виключити умови для травмування. Під час нападу – прикрити голову від удару об тверді поверхні, повернути на бік і притримувати, щоб хворий не завдав собі, або оточуючим, пошкоджень. Одночасно – викликати невідкладну медичну допомогу.
Найкращою профілактикою епіприпадків та їхніх наслідків стане консультація досвідченого невропатолога.
Реабілітація та харчування
- Правильно підібрана медикаментозна терапія часто дає змогу повністю усунути епілепсію, і, через деякий час, відмовитися від приймання ліків. На жаль, іноді медикаменти доводиться застосовувати довічно.
- Що стосується дієти, то це питання неоднозначне. З’являється інформація, що позитивний ефект для хворих має кетогенна дієта, за якої обмежуються вуглеводи, а їжа насичується жирами.
- Такий метод харчування поки не має ґрунтовної доказової бази, тому самостійно практикувати кетогенну дієту не рекомендується. Краще заздалегідь обговорити це питання з фахівцем: невролог Нейро Глобал допоможе скласти пацієнтові індивідуальний план реабілітації та харчування.