Усі хвороби від нервів

27.07.2020
neuro-sick2-1200x675.jpg
Всі хвороби – від нервів. Думаєте, це простонародне твердження – лише зразок наївних думок? Аж ніяк. Стан організму тісно пов’язаний із темпераментом людини, древні лікарі кажуть, що гнів викликає астму, смуток — розлади шлунково-кишкового тракту, меланхолія — ​​хвороби серця і мозку.

Свідомість тілесна, а тіло сприймається психологічно. І стрес – це зовсім не банальний набір відчуттів у нашій голові, а конкретний фізіологічний процес, який впливає на роботу внутрішніх органів.Сучасна медицина не заперечує, що більшість хвороб справді виникають на тлі стресу і негативних психологічних переживань, а отже передусім потрібно лікувати нерви.Йдеться про те, що, окрім психологічних, у хвороб є безліч інших причин: харчування, спосіб життя, стан довкілля, генетична схильність, інфекції. І саме ці причини зазвичай виявляються основними.

І «підписувати» під психосоматику ангіну чи апендицит, м’яко кажучи, нерозумно. Але ми говоримо про… хронічний стрес, який сильно іррадіює в різні органи людського організму і спричиняє цілком конкретні хвороби. Здавалося би: при чім тут психосоматика, як болить, наприклад, шлунок.

Ось спробуємо з цим всім розібратися приблизно означити, які ж, все-таки, хвороби найчастіше “виникають від нервів”. До речі якщо у Вас вже закралася думка, що у Вас съожа ситуація Вам варто звернутися до неврологів

Гіпертонічна хвороба

Що це таке?
Гіпертонічна хвороба (гіпертонія) або артеріальна гіпертензія – це захворювання серцево-судинної системи, яке проявляється систематичним підвищенням артеріального тиску.  Чим вищий показник кров’яного тиску, тим складніше працює серце. Якщо хвороба не контролюється, гіпертонія може викликати серцеві напади, гіпертрофію серця і врешті-решт призвести до серцевої недостатності. У кровоносних судинах можуть утворитися випинання стінок (аневризми), викликані високим тиском, що підвищує ймовірність тромбозу і розривів.

Люди, котрі часто перебувають в емоційному стресі, але при цьому пригнічують свої негативні емоції, не даючи їм виходу – це потенційні гіпертоніки. Зовні вони здаються нам поступливими, толерантними, доброзичливими, ввічливими і терплячими, але всередині у них все «кипить».

Ранні симптоми:

  • підвищений тиск (140/90);
  • головний біль (найчастіше — в потиличній чи тім’яній частині);
  • періодичний шум у вухах, потемніння в очах та запаморочення;
  • біль у ділянці серця;
  • прискорене серцебиття (понад 90 разів на хвилину) у спокійному стані;
  • відчуття задухи.
  • нудота на висоті головного болю
  • носові кровотечі, озноб під час підвищення артеріального тиску
  • важкість в області серця.

 

Що робити?

При перших випадках підвищення артеріального тиску треба негайно звернутися до лікаря-терапевта. На консультації фахівець вивчить спосіб життя, історію хвороб та інші захворювання пацієнта. Також вимірюється тиск на обох руках.
Щоб з’ясувати причину розвитку гіпертонічної хвороби, треба пройти ряд обстежень: здати біохімічний аналіз крові, зробити електрокардіограму, УЗД серця, нирок і щитовидної залози, доплерографію та артеріографію. В деяких випадках знадобиться додаткова консультація вузьких фахівців: ендокринолога, кардіолога, окуліста та невролога.
Лікування гіпертонічної патології залежить від стадії захворювання і його причин. На ранній стадії найчастіше лікар рекомендує зміни способу життя: відмова від паління та алкоголю, зайняття фізичними вправами, дотримання лікувальної дієти. Також необхідно позбавитися від зайвої ваги та нормалізувати режим сну й відпочинку. Слід звернути увагу й на споживання солі: її в раціоні має бути не більше 5 г на добу.

Мігрень.

Мігре́нь — хронічний розлад, який характеризується періодичним головним болемсередньої та високої інтенсивності, що часто пов’язаний з ураженням вегетативної нервової системи. У всьому світі більше, ніж 10 % населення, страждає на мігрень у тому чи іншому періоді життя. Точний механізм розвитку мігрені достеменно не відомий. В основі виникнення її лежать судинно-нервові порушення

На емоційне напруження завжди реагує скелетна мускулатура – виникає тремтіння, збільшується тонус м’язів шиї, області носа, рота. Якщо людина не дає виходу своїм емоціям, постійне напруження цих м’язів слугує причиною виникнення хронічних головних болів, які часто супроводжують стресовий стан. Зазвичай больові відчуття в організмі – це сигнал про якісь неполадки в ньому. Але при мігрені біль втрачає свою функцію і вже не свідчить про загрозу. Реальної проблеми в організмі немає чи вона давно відійшла у минуле, а біль така, неначе відбуваються дуже серйозні порушення.

Симптоми:

  • головний біль, найчастіше з однієї сторони голови;
  • відчуття пульсуючого, стискаючого болю голови;
  • посилення болю при зміні позиції тіла, під час рухів головою;
  • надмірна чутливість до світла, звуку, запаху, інколи дотику;
  • нудота та блювання.

У 60-70% пацієнтів біль охоплює тільки одну половину голови. Напад може тривати від декількох годин до 3 діб. Частота нападів буває різною. Зазвичай мігрень атакує 2-4 рази в місяць. Але деякі люди страждають головним болем декілька разів на тиждень, а інші – 1-2 рази на рік.

Що робити?

Під час нападів використовують знеболювальні препарати. Бажано їх приймати при перших ознаках мігрені – як тільки почалася аура або біль. Як супутня терапія, використовуються протиблювотні засоби.
Якщо традиційні знеболювальні не допомагають, лікар призначає ліки, прицільно направлені на мігрень – триптани. Найбільш поширений препарат цього класу медикаментів – суматриптан, який представлений у вигляді таблеток, назального спрею і розчину для ін’єкцій.
У важких випадках (більше 4 нападів на місяць або напад довше 12 годин) може бути рекомендована превентивна терапія. Ліки приймаються постійно з метою зменшення частоти і сили нападів. Це можуть бути бета-блокатори, антидепресанти, протисудомні препарати, блокатори кальцієвих каналів.

 Ішемічна хвороба серця

Що це таке?

Ішемі́чна хворо́ба се́рця (ІХС) — виникає внаслідок порушення кровопостачання серцевого м’яза. Ішемічна хвороба серця включає в себе такі поняття як : стенокардія, інфаркт міокарда, кардіосклероз. За даними всесвітньої організації охорони здоров’я Україна посідає перше місце серед смертності населення від ІХС.
В основі ішемічної хвороби серця лежить порушення кровотоку в коронарних судинах, що призводить до недостатнього кровопостачання серцевого м’яза. Переважно ішемічну хворобу серця зумовлює атеросклероз.
Серце напружене, підвищується тиск, звужуються судини. Це призводить до мікроскопічних пошкоджень у стінках судин серця і їх «ремонту» атеросклеротичними відкладеннями. Через постійне коливання гормонів стресу в крові, коливається й тонус судин. В якийсь момент вони втрачають свою еластичність і здатність розширюватись, перебуваючи постійно в спазмованому стані. Такі судини не можуть постачати достатню кількість кистю і поживних речовин в серце, через що його клітини відчувають «кисневе голодування», посилають больові сигнали та гинуть. Ішемічна хвороба серця може завершитись інфарктом міокарда.

Ранні симптоми:

  • Діагностувати ІХС самостійно буває непросто, адже симптоми ішемічної хвороби часто збігаються з клінічною картиною інших захворювань серцево-судинної системи – відчуття дискомфорту у грудях, біль, аритмія. Біль може відчуватись не лише в грудях, а й плечах, руках, шиї, щелепі або спині.
  • Починають з’являтися болі чи дискомфорт у грудній клітці під час фізичного навантаження. Вони можуть іррадіювати (проводитися) у ліву руку, спину, шию чи щелепу. Інколи єдиною ознакою недостатності коронарного кровоплину може бути відчуття браку (нестачі) повітря при ходінні, що примушує зупинятися.
  • Під час серцевого нападу перекривається потік насиченої киснем крові до одного з відділів міокарда. Якщо він тривалий час не відновлюється, серцевий м’яз починає відмирати і це може призвести до смерті.
  • Ішемія може бути безсимптомною. В основі такого різновиду хвороби лежить загальна знижена чутливість до болісних подразників різного походження. Цю форму захворювання називають безбольовою ішемією, діагностувати її може лише лікар після повного медичного обстеження.

 

 Що робити?

  • Саме тому, якщо ви відчули один з описаних вище симптомів, не зволікайте з візитом до кардіолога. Пам’ятайте, що не пролікована ІХС може стати причиною серцевого нападу. Хронічна ішемічна хвороба послаблює серцевий м’яз і призводить до аритмії та серцевої недостатності.
  • Також одним із способів діагностики і профілактики ішемічної хвороби є тест з фізичними навантаженнями або фармакологічні проби.
  1. Варто зробити:
  •  УЗ діагностика магістральних та периферичних артерій та вен регіональних басейнів голови, печінки, нирок, кінцівок
  • Капіляроскопія найдрібніших судин організму
  • ЕКГ- скринінг ішемічних змін міокарда
  • Електроенцефалографія  – оцінка роботи мозку
  • Соматичний огляд
  • Неврологічний огляд
  • Огляд реабілітолога – оцінка адаптивності судинної системи до фізичних та емоційних навантажень
  • Психодіагностика на предмет виключення психосоматичного походження хвороби та впливу зафіксованих на емоційних перевантажень  на судинну систему.

Виразка шлунку

Виразкова хвороба – захворювання, при якому в шлунку і (або) 12-палій кишці людини утворюються дефекти (виразки). Найчастіше хворіють на виразкову хворобу чоловіки від 20 до 50 років. Для захворювання характерний хронічний перебіг і циклічність: хвороба підточує здоров’я свого господаря роками, періоди загострення змінюються оманливим спокоєм. Найбільш часто виразка дає про себе знати навесні та восени. В першу чергу про виникнення і розвиток виразкової хвороби людині сигналізує біль у верхній половині живота. Турбують нічні та «голодні» болі, при яких людині необхідно що-небудь з’їсти, щоб «погасити» біль.

Ранні симптоми:

  • “кисла” відрижка або відрижка повітрям
  • печія
  • нудота
  • блювання (яке приносить полегшення)
  • підвищене газоутворення
  • відсутність апетиту
  • закрепи

Болі при виразковій хворобі мають чітку ритмічність (час виникнення і зв’язок з прийомом їжі), періодичність (чергування больових відчуттів з періодами їх відсутності) і сезонність загострень (навесні і восени). Характерно, що болі при виразковій хворобі зменшуються або зникають після прийому їжі та антацидів (алмагель, маалокс).Одним з частих симптомів виразкової хвороби є печія, яка зазвичай виникає через 2-3 години після їжі. Нудота, блювота, «кисла» відрижка, запори – ці неспецифічні симптоми також можуть свідчити про виразку. Апетит при виразковій хворобі зберігається або навіть підвищений, так зване «хворобливе відчуття голоду».Майте на увазі,що в деяких випадках виразка може протікати безсимптомно!Якщо хворобу не лікувати, виразковий дефект поширюється вглиб стінки шлунку. Цей процес може завершитися небезпечними для життя людини ускладненнями: проривом (перфорацією), при якому в стінці шлунку або кишки утворюється наскрізний отвір, або кровотеча. До атипових симптомів неускладненої виразки шлунка відносять:

  • емоційну нестійкість;
  • головний біль;
  • порушення сну;
  • інколи втрату ваги;
  • підвищену температура тіла;
  • підвищену пітливість.

 

Ранні симптоми:

  • біль у верхній половині живота. Турбують нічні та «голодні» болі, при яких людині необхідно що-небудь з’їсти, щоб «погасити» біль.
  • болі мають чітку ритмічність (час виникнення і зв’язок з прийомом їжі), періодичність (чергування больових відчуттів з періодами їх відсутності) і сезонність загострень (навесні і восени). Характерно, що болі зменшуються або зникають після прийому їжі та антацидів (алмагель, маалокс).
  • печія, яка зазвичай виникає через 2-3 години після їжі.
  • нудота, блювота, «кисла» відрижка, запори – ці неспецифічні симптоми також можуть свідчити про виразку.
  • апетит при виразковій хворобі зберігається або навіть підвищений, так зване «хворобливе відчуття голоду».
  • в деяких випадках виразка може протікати безсимптомно

 

Що робити?

 Вчені вивчали зміни слизової оболонки шлунку під час переживання різних емоційних станів. Зазвичай такі емоції, як страх, ревнощі, розчарування, роздратування, біль, засмучення викликають ослаблення м’язового тонусу стінок шлунка і 12-палої кишки. Тобто ці органи неактивні, бо працює симпатична нервова регуляція. Але при сильному ступені емоційного стресу, особливо коли людина не може висловити свої емоції, реакція змінюється на парасимпатичну. Внутрішній гнів чи обурення, тривале емоційне пригнічення – і слизова оболонка шлунку червонішає, набрякає, значно посилюється її секреторна діяльність, виділяється хлоридна кислота. Тому не дивно, що часті психотравмівні ситуації призводять до появи цяткоподібних крововиливів і навіть ерозій – «роз’їдання» тканини слизової оболонки шлунку, і нерідко – до пептичної виразки. Натомість такі емоції, як радість, захоплення та подив не викликають в шлунку ніяких змін. Якщо при емоційному стресі, зазвичай, ви відчуваєте сухість у роті, посилене проковтування, облизування та торкання губ, вам сильно хочеться пити, то у вас переважає реакція симпатичної нервової системи і скоріш за все виразка вам не загрожує. Проте якщо, перебуваючи в стресі, ви зазвичай відчуваєте сильне слиновиділення, у вас бурчить в животі, ви часто і голосно ковтаєте слину, то це ознаки парасимпатичного реагування. Тож вам потрібно правильно і регулярно харчуватись, менше хвилюватись, щоб не дійти до гастриту чи виразки шлунку.

Онкологічні захворювання. Всім відомо, що причини розвитку в організмі онкологічних захворювань у кожному випадку є різними. Але при цьому психосоматичний компонент також не можна відкидати. Якщо у людини нормально працює імунна система, вона буде чинити супротив пухлинним клітинам і не дасть їм вийти з під свого контролю. Проте у багатьох випадках людина сама «виключає» механізми боротьби з раковими пухлинами.

Вважається, що психологічним типом, схильним до ракових хвороб є люди, що пов’язують себе та своє життя з якимось одним об’єктом чи роллю (з людиною, роботою, домом), не надто розвиваючи власну індивідуальність. Коли цьому об’єкту чи ролі починає загрожувати небезпека або вони зникають, то такі пацієнти залишаються неначе наодинці самі з собою. При цьому у них відсутні навички, які дозволили б їм впоратись із подібними ситуаціями. Юність таких пацієнтів часто була пов’язана з відчуттям самотності, покинутості, відчаю. У період ранньої зрілості їм, як правило, вдавалось встановлювати глибокі, дуже значимі стосунки з якоюсь людиною. або вони отримували величезне задоволення від своєї роботи. В ці стосунки вони вкладали всю свою енергію, це ставало змістом їх існування, навколо цього будувалось їхнє життя, проте вони знову це втратили (смерть коханої людини, переїзд на нове місце проживання, вихід на пенсію, початок самостійного життя дитини, тощо). Втрату тих чи інших зв’язків вони сприймають як трагедію. Ще до того, як рак діагностований, багато з цих людей просто чекають, коли прийде час помирати, тому що вбачають у цьому єдиний вихід. Однією з особливостей таких хворих було також те, що їх відчай не мав розрядки, вони переживали його «у собі». Оточуючі зазвичай вважають онкологічних хворих доволі милими, неконфліктними людьми. Проте в душі такі люди несуть величезну кількість не прощених образ.

Нейродерміт (екзема). Шкіра є своєрідним дзеркалом не лише фізіологічного стану організму, але й психічних процесів, котрі в ньому відбуваються. За кольором і станом шкіри ми визначаємо, молода людина чи стара, втомлена вона чи бадьора. Кожен знає, як швидко реагують деякі ділянки шкіри на збуджений емоційний стан. Практика свідчить, що хворі на нейродерміт – це, зазвичай, емоційно збудливі люди, в них спостерігається швидка зміна настрою, вони часто страждають безсонням. За психосоматичною теорією, пацієнти з нейродермітом мають виражене прагнення до фізичного контакту, котре в свій час було пригнічене стриманістю їх батьків. Саме тому вони мають порушення у органі контакту, тобто шкірі.

З фізіологічної точки зору ситуація виглядає таким чином. У нормі надниркові залози людини виділяють протизапальні гормони: кортизон, гідрокортизон, котрі посилюють імунний захист організму. Зазвичай, при стресі цих гормонів стає більше, але при хронічному стресі (погодьтеся, що дефіцит материнської любові для дитини – це доволі сильний та тривалий стрес), а також невротичних розладах, фізичних перевантаженнях, тривалих негативних емоціях та безсонні, наднирки виснажуються і гормонів, навпаки, стає менше, хоча потреба в них збільшена. Через їх нестачу шкіра стає надмірно чутливою до проникнення в організм різних речовин-алергенів – пилу, шерсті домашніх тварин, пилку рослин, косметичних та парфумерних засобів, ліків, деяких харчових продуктів тощо. Шкіра у певних ділянках стає надмірно сухою, починає лущитись, грубіє та свербить, утворюються кірочки, запальна реакція ще більше посилюється, шкірний патологічний процес загострюється.

Бронхіальна астма. На сильне емоційне збудження завжди реагує й дихальна система – дихання посилюється, стає глибшим, а дуже різкі подразники викликають його затримку або нерегулярність. Проте при бронхіальній астмі, як і при алергії, ревматоїдному артриті, виразковому коліті, відбуваються розлади ще й імунної системи.

Причини бронхіальної астми звикли вбачати лише у поганій екології, підвищеній алергізованості людей. Але відомий психоаналітик Франц Александера в основі бронхіальної астми вбачає ще й психологічне порушення нормальної взаємодії між мамою і дитиною. Коли мати відчуває до дитини суперечливі почуття, коли їй важко виражати їх, то й дитя починає пригнічувати свої переживання у ставленні до матері. Почуття дитини, які вона хотіла б виразити, але боїться, неначе «застрягають у неї в горлі» і ці придушені імпульси перетворюються на утруднене дихання. У дорослого астма свідчить про страх перед відвертістю, щирістю, перед необхідністю жити самостійно і не залежати від інших. До бронхіальної астми більше схильні люди астенічного типу, тобто слабкі, худорляві, блідошкірі.

Ожиріння. Така поширена проблема як зайва вага має очевидний зв’язок з психікою, особливо якщо вона викликана систематичним переїданням. Людина перенервувала – пожувала і заспокоїлась, не отримала достатньо любові – зате побалувала себе смачненьким, і цього набагато легше досягти. Тобто в основі переїдання лежить незадоволення потреби у любові, яка у ранньому дитинстві була тісно пов’язана з відчуттям харчового насичення. Грудну дитину нагодували – вона відчуває, що її люблять, а коли голодна – переживає дискомфорт, страх і загрозу.

Щоразу, коли людина відчуватиме нестачу любові у дорослому житті, її шлунок виділятиме шлунковий сік, очікуючи надходження їжі, яка стимулює виділення гормонів щастя – серотоніну та дофаміну. В деяких випадках зайва вага, так само як і цукровий діабет, гіпертиреоз, міома матки, викликається гормональними порушеннями. Через якусь особливу причину організм починає виробляти таку кількість гормонів, яка не відповідає його власним потребам. В результаті відбувається збій багатьох систем.

Отже, психосоматичні симптоми – це свого роду сигнал від підсвідомості до організму про те, що відбуваються проблеми на більш тонкому, душевному рівні.

Розпізнавання і вміння виразити свої негативні переживання – найважливіша частина звільнення людини від своєї хвороби. Емоції – це дуже великий потенціал, велика енергія, яка потребує виходу. Сум, розчарування, образу, гнів, заздрість, роздратування не варто «заморожувати», їх треба розряджати, відпускати, інакше вони приносять шкоду організму. Також дуже важливо періодично єднатись із природою, забезпечувати собі здоровий відпочинок, займатись творчістю, постійно підтримувати свою фізичну активність. І не забувайте про кохання!

Проте, зрозуміло, що більшість перерахованих хвороб потребує втручання лікарів. Не варто нехтувати їх приписами, адже відмова від лікування – прояв психологічного неблагополуччя, депресії, страхів. З цим потрібно боротись! Часто нам хочеться сподіватися на диво, на силу екстрасенсів, біоенергетиків чи психологів.

Проте наше здоров`я вимагає уваги насамперед від нас самих: здоровий спосіб життя, правильне харчування й відпочинок та, найголовніше, – оптимізм, віра у свої сили, у свій організм, віра у Бога! Тож, будьте щасливі, адже ваше здоров’я лише у ваших руках

Лікувально-діагностичний центр NeuroGlobal